Що таке мікрофібра шкіра?
Мікрофіброва шкіра, також відома як синтетична шкіра або штучна шкіра, — це тип синтетичного матеріалу, який зазвичай виготовляється з поліуретану (ПУ) або полівінілхлориду (ПВХ). Вона обробляється таким чином, щоб мати схожий зовнішній вигляд і тактильні властивості з натуральною шкірою. Мікрофіброва шкіра відома своєю міцністю, легкістю догляду та стійкістю до корозії. Порівняно з натуральною шкірою, вона доступніша за ціною, а процес її виробництва є відносно екологічним.
Процес виробництва мікрофібри шкіри зазвичай включає кілька ключових етапів для створення матеріалу, який імітує зовнішній вигляд і текстуру справжньої шкіри, водночас пропонуючи підвищену міцність, легше обслуговування та менший вплив на навколишнє середовище порівняно з натуральною шкірою. Ось огляд виробничого процесу:
1.Підготовка полімерів: Процес починається з підготовки полімерів, таких як полівінілхлорид (ПВХ) або поліуретан (ПУ). Ці полімери отримують з нафтохімічних продуктів і служать базовим матеріалом для синтетичної шкіри.
2. Змішування адитивів: Різні добавки змішуються з полімерною основою для покращення специфічних властивостей синтетичної шкіри. До поширених добавок належать пластифікатори для покращення гнучкості, стабілізатори для запобігання руйнуванню під впливом ультрафіолетового випромінювання, пігменти для забарвлення та наповнювачі для регулювання текстури та щільності.
3. Компаундування: Полімер та добавки змішуються в процесі змішування, щоб забезпечити рівномірний розподіл добавок по всій полімерній матриці. Цей крок є вирішальним для досягнення однакових властивостей матеріалу.
4. Екструзія: Потім суміш подається в екструдер, де вона плавиться та пропускається через фільєру для формування безперервних листів або блоків синтетичної шкіри. Екструзія допомагає формувати матеріал та готувати його до подальшої обробки.
5. Покриття та тиснення: Екструдований матеріал піддається покриттю для нанесення додаткових шарів, які можуть включати колір, текстуру та захисне покриття. Методи покриття різняться та можуть включати валикове або розпилювальне покриття для досягнення бажаних естетичних та функціональних характеристик. Валики для тиснення використовуються для надання текстур, що імітують натуральні волокна шкіри.
6. Затвердіння та сушіння: Після нанесення покриття матеріал проходить процеси затвердіння та сушіння для затвердіння покриттів та забезпечення їхньої міцної адгезії до основного матеріалу. Затвердіння може включати вплив тепла або хімічних речовин залежно від типу використовуваних покриттів.
7. Оздоблення: Після затвердіння синтетична шкіра проходить такі процеси оздоблення, як обрізка, полірування та шліфування, для досягнення бажаної текстури та зовнішнього вигляду поверхні. Перевірки контролю якості проводяться для забезпечення відповідності матеріалу заданим стандартам товщини, міцності та зовнішнього вигляду.
8. Різання та пакування: Готову синтетичну шкіру потім ріжуть на рулони, листи або певні форми відповідно до вимог замовника. Вона упаковується та готується до розповсюдження в такі галузі, як автомобільна, меблева, взуттєва та модні аксесуари.
Виробництво синтетичної шкіри поєднує передове матеріалознавство з точними методами виробництва, створюючи універсальну альтернативу натуральній шкірі. Воно пропонує як виробникам, так і споживачам міцний, настроюваний та екологічний матеріал для різних застосувань, сприяючи розвитку сучасного текстилю та матеріалознавства.
Час публікації: 12 липня 2024 р.
